Home / Атеизм / с.р

с.р

ПИТАННЯ 1. Поняття стадії досудового розслідування та її завдання. Форми досудового розслідування

, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності (п. 5 ч. 1 ст. 3 КПК України).

Особливості стадії досудового розслідування:

має свої самостійні завдання, які випливають із загальних завдань кримінального провадження (ст. 2 КПК України);

чітко окреслені межі в системі кримінального процесу — з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР до прийняття рішення, яким завершується досудове розслідування;

має свій зміст та свою процесуальну форму;

характеризується колом суб’єктів, які беруть в ній участь;

коло специфічних рішень, що можуть бути прийняті після закінчення досудового розслідування: постанова про закриття кримінального провадження, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів виховного чи медичного характеру.

Завдання цієї стадії полягають:

1) у швидкому, повному та неупередженому розслідуванні кримінальних правопорушень з тим, щоб:

кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини;

жоден невинуватий не був обвинувачений;

процесуальному примусу;

до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст. 2 КПК України);

2) у вжитті заходів щодо відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (ст. 127 КПК України).

Форми досудового розслідування:

дізнання — форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків;

досудове слідство — форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів.

 

ПИТАННЯ 2 Дізнання: поняття та особливості провадження

— форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків (п. 4 ч. 1 ст. 3 КПК України).

При досудовому розслідуванні кримінальних проступків у встановлених законом випадках повноваження слідчого органу досудового розслідування можуть здійснюватися співробітниками інших підрозділів:

органів Національної поліції;

органів безпеки;

органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового законодавства.

Особливості досудового розслідування кримінальних проступків (дізнання):

не допускається застосування запобіжних заходів у вигляді домашнього арешту, застави або тримання під вартою (ст. 299 КПК України);

не проводяться негласні слідчі (розшукові) дії (ст. 300 КПК України);

строки дізнання — до 1 місяця, а в разі складності провадження може бути продовжений районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором до 2 місяців (п. 1 ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 294 КПК України);

. 25 КПК України;

після повідомлення особі про підозру, подати на затвердження прокурору один із зазначених процесуальних документів:

проект рішення про закриття кримінального провадження;

проект клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених КПК України (ст. 301 КПК України).

після повідомлення особі про підозру здійснити одну із зазначених дій:

прийняти рішення про закриття кримінального провадження;

звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

подати клопотання про продовження строку досудового розслідування з підстав, передбачених КПК України;

відкриття матеріалів досудового розслідування іншій стороні здійснюється слідчим у порядку, передбаченому КПК України;

ИТАННЯ 3. Загальні положення досудового розслідування

— це визначені законом на основі засад кримінального провадження положення, правила, які відображають характерні риси та особливості досудового розслідування як стадії, своїми вимогами спонукають органи досудового розслідування до швидкого, раціонального, всебічного, повного й об’єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, виконання завдань цієї стадії та охорони в ній прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

До загальних положень досудового розслідування належать норми КПК України, які регулюють:

початок досудового розслідування;

підслідність;

об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування;

місце проведення досудового розслідування;

строки досудового розслідування;

розгляд клопотань під час досудового розслідування;

ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення;

недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування

тощо.

 

ПИТАННЯ 4. Початок досудового розслідування

Відповідно до вимог ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.

відповідні відомості до ЄРДР та розпочати розслідування.

Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Здійснення досудового розслідування до внесення відомостей до реєстру або без такого внесення не допускається. Огляд місця події у невідкладних випадках може бути проведений до внесення відомостей до ЄРДР, що здійснюється негайно після завершення огляду.

Слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов’язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.

До ЄРДР вносяться відомості про:

1) дату надходження заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або виявлення з іншого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

прізвище, ім’я, по батькові (найменування) потерпілого або заявника;

інше джерело, з якого виявлені обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення;

короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела;

попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність;

відомості до реєстру та/або розпочав досудове розслідування;

інші обставини, передбачені положенням про ЄРДР.

У ЄРДР автоматично фіксується дата внесення інформації та присвоюється номер кримінального провадження.

Слідчий невідкладно у письмовій формі повідомляє прокурора про початок досудового розслідування, підставу початку досудового розслідування та інші відомості.

Якщо відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР внесені прокурором, він зобов’язаний невідкладно, але не пізніше наступного дня, з дотриманням правил підслідності передати наявні у нього матеріали до органу досудового розслідування та доручити проведення досудового розслідування.

 

ПИТАННЯ 5. Підслідність кримінальних проваджень

— це встановлена законом сукупність ознак кримінального провадження, відповідно до яких, воно належить до віддання того чи іншого органу досудового розслідування.

Підслідність обумовлює правильний розподіл кримінальних проваджень між різними органами досудового розслідування.

Розрізняють такі види підслідності:

— означає, що орган, який буде розслідувати визначається за характером вчиненого кримінального правопорушення, тобто його кваліфікацією. Відповідно ст. 216 КПК України для органів досудового розслідування зазначений визначений перелік кримінальних правопорушень, віднесених до їх компетенції;

— визначається суб’єктом кримінального правопорушення, тобто пов’язана з особистістю підозрюваного, його службовим становищем, особливим правовим статусом в державі (наприклад, слідчі органів державного бюро розслідувань здійснюють досудове розслідування кримінальних правопорушень, вчинених службовими особами Національного антикорупційного бюро України, заступником Генерального прокурора України — керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури або іншими прокурорами Спеціалізованої антикорупційної тощо);

— застосовується тоді, коли розслідування одного кримінального правопорушення пов’язане з розслідуванням іншого (наприклад: якщо під час розслідування кримінального правопорушення будуть встановлені злочини, передбачені статтями 384, 385, 386, 387, 388, 396 КК України досудове розслідування провадиться тим органом, до підслідності якого відноситься кримінальне правопорушення, у зв’язку з яким почато досудове розслідування);

— досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 218 КПК України).

Відповідно до ч. 9 ст. 216 КПК України, якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.

 

ПИТАННЯ 6. Об’єднання і виділення матеріалів досудового розслідування

В одному провадженні можуть бути об’єднані матеріали досудових розслідувань:

щодо декількох осіб, підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення;

щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень;

якщо не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами);

Не можуть бути об’єднані в одне провадження матеріали досудових розслідувань щодо кримінального проступку та щодо злочину.

У разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень (ч. 3 ст. 217 КПК України).

Виділення матеріалів досудового розслідування відбувається у разі:

ст. 280 КПК України);

якщо кримінальне провадження здійснюється щодо кількох осіб, які підозрюються чи обвинувачуються у вчиненні одного або кількох кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма підозрюваними чи обвинуваченими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), з якими досягнуто згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (ч. 8 ст. 469 КПК України);

якщо в кримінальному провадженні беруть участь кілька потерпілих від різних кримінальних правопорушень, і згода щодо укладення угоди досягнута не з усіма потерпілими. Кримінальне провадження щодо особи (осіб), яка досягла згоди, підлягає виділенню в окреме провадження (ч. 8 ст. 469 КПК України);

якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування (ч. 1 ст. 494 КПК України);

щодо одного або кількох кримінальних правопорушень, якщо одна особа підозрюється у вчиненні кількох кримінальних правопорушень або дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень.

Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.

України).

Якщо під час досудового розслідування буде встановлено інші злочини, вчинені особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, або іншою особою, якщо вони пов’язані із злочинами, вчиненими особою, щодо якої ведеться досудове розслідування, і які не підслідні тому органу, який здійснює у кримінальному провадженні досудове розслідування, прокурор, який здійснює нагляд за досудовим розслідуванням, у разі неможливості виділення цих матеріалів в окреме провадження своєю постановою визначає підслідність всіх цих злочинів.

 

ПИТАННЯ 7. Місце провадження досудового розслідування

досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.

Якщо слідчому із заяви, повідомлення або інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить розслідування доти, доки прокурор не визначить іншу підслідність.

Якщо місце вчинення кримінального правопорушення невідоме або його вчинено за межами України, місце проведення досудового розслідування визначає відповідний прокурор з урахуванням місця виявлення ознак кримінального правопорушення, місця перебування підозрюваного чи більшості свідків, місця закінчення кримінального правопорушення або настання його наслідків тощо.

На початку розслідування слідчий перевіряє наявність вже розпочатих досудових розслідувань щодо того ж кримінального правопорушення.

У разі якщо буде встановлено, що іншим слідчим органу досудового розслідування або слідчим іншого органу досудового розслідування розпочато кримінальне провадження щодо того ж кримінального правопорушення, слідчий передає слідчому, який здійснює досудове розслідування, наявні у нього матеріали та відомості, повідомляє про це прокурора, потерпілого або заявника та вносить відповідні відомості до ЄРДР.

рівня.

Спір про підслідність у кримінальному провадженні, яке може належати до підслідності Національного антикорупційного бюро України, вирішує Генеральний прокурор України або його заступник.

Слідчий, прокурор має право провадити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії на території, яка знаходиться під юрисдикцією іншого органу досудового розслідування, або своєю постановою доручити їх проведення такому органу досудового розслідування, який зобов’язаний її виконати.

ПИТАННЯ 8. Строки досудового розслідування

з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Строк досудового розслідування злочинів (досудового слідства) може бути продовжений:

— керівником місцевої прокуратури (якщо провадження неможливо закінчити внаслідок його складності);

із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості — керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником (якщо провадження неможливо закінчити внаслідок його особливої складності);

із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину — Генеральним прокурором України чи його заступниками (якщо провадження неможливо закінчити внаслідок його виняткової складності).

Строк досудового розслідування обчислюється із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та закінчується при прийнятті одного із рішень:

закриття кримінального провадження;

звернення до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності;

звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку.

районним (міським) або іншим прирівняним до нього прокурором (п. 1 ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 294 КПК України).

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки досудового розслідування (ч. 3 ст. 219 КПК України).

 

ПИТАННЯ 9. Розгляд клопотань під час досудового розслідування

— це звернення в письмовій або в усній формі сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника до слідчого, прокурора з метою виконання певних процесуальних дій у провадженні на свою користь.

Слідчий, прокурор зобов’язані:

з моменту подання клопотання про виконання будь-яких процесуальних дій і задовольнити їх за наявності відповідних підстав;

про результати розгляду клопотання повідомити особу, яка заявила клопотання (сторону захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження).

Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин — надсилається їй (ст. 220 КПК України).

 

ПИТАННЯ 10. Ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до його завершення

Слідчий, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням:

матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві;

матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню.

Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається (ч. 1 ст. 221 КПК України).

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії (ч. 2 ст. 221 КПК України).

 

ПИТАННЯ 11. Недопустимість розголошення відомостей досудового розслідування

— це заборона учасникам досудового розслідування розголошувати без дозволу слідчого чи прокурора відомості, що стали їм відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні, або розголошувати ці відомості в обсязі більшому, ніж це було дозволено слідчим чи прокурором.

це показання допитаних осіб, результати проведення слідчих дій тощо.

У необхідних випадках слідчий, прокурор попереджає осіб, яким стали відомі відомості досудового розслідування, у зв’язку з участю в ньому, про їх обов’язок не розголошувати такі відомості без його дозволу (ч. 2 ст. 222 КПК України).

При цьому закон не передбачає обов’язкової письмової форми такого попередження. Воно може бути зроблено і в усній формі, а відповідний запис занесений до протоколу слідчої дії.

Незаконне розголошення відомостей досудового розслідування тягне за собою кримінальну відповідальність за ст. 387 КК України.

 

ПИТАННЯ 12. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами

— заснована на законах та відомчих нормативних актах спільна узгоджена діяльність слідчого з оперативними підрозділами, яка направлена на досягнення завдань кримінального провадження, при керівній і організуючій ролі слідчого та чіткому розмежуванні компетенції.

Процесуальні форми взаємодії (регулюються кримінальним процесуальним законодавством):

виконання доручення слідчого, прокурора щодо проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій (ч. 3 ст. 41, ч. 6 ст. 246 КПК України);

здійснення розшуку підозрюваного (ч. 3 ст. 281 КПК України) тощо.

Непроцесуальні (організаційні) форми взаємодії (передбачені

відомчими нормативними актами):

спільне планування слідчих (розшукових) або негласних слідчих (розшукових) дії;

взаємний обмін інформацією що стосується кримінального провадження;

спільна діяльність у складі слідчо-оперативної групи;

спільне використання техніки, засобів зв’язку і транспорту тощо.

Інструкція з організації взаємодії органів досудового розслідування з

іншими органами та підрозділами внутрішніх справ у попередженні, виявленні та розслідуванні кримінальних правопорушень затверджена наказом МВС України від 14 серпня 2012 року № 700.

 

ПИТАННЯ 13. Складання процесуальних документів під час досудового розслідування

Кожна слідча чи інша процесуальна дія фіксується в одному або кількох процесуальних документах, форма яких визначена в законі.

Основні види кримінально-процесуальних документів під час досудового розслідування: постанова, протокол, клопотання, ухвала, обвинувальний акт.

рішення слідчого, прокурора, прийняте відповідно до вимог КПК України. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України (наприклад, про продовження строку досудового розслідування, про зупинення досудового розслідування), а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

— це процесуальний документ у якому фіксується хід і результати проведення процесуальної дії. Відповідно до ч. 3 ст. 104 КПК України протокол складається із: вступної, описової та заключної частини.

— письмове звернення про виконання будь-яких процесуальних дій у кримінальному провадженні.

Клопотання може вноситися стороною захисту, потерпілим, його представником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження до слідчого чи прокурора, які зобов’язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити його (повністю або частково) за наявності відповідних підстав (ст. 220 КПК України).

— це процесуальний документ, який складається за результатами досудового розслідування у разі, якщо слідчим встановлені достатні підстави для розгляду матеріалів кримінального провадження в судовому засіданні та вирішення питання про винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Судове рішення приймається у формі ухвали, яка має відповідати вимогам, передбаченим статтями 369, 371-374 КПК України (ч. 2 ст. 110 КПК України).

 

ПИТАННЯ 14. Застосування технічних засобів фіксування кримінального провадження

Відповідно до ст. 107 КПК України рішення про фіксацію процесуальної дії за допомогою технічних засобів під час досудового розслідування, в тому числі під час розгляду питань слідчим суддею, приймає особа, яка проводить відповідну процесуальну дію.

За клопотанням учасників процесуальної дії застосування технічних засобів фіксування є обов’язковим.

Про застосування технічних засобів фіксування процесуальної дії заздалегідь повідомляються особи, які беруть участь у процесуальній дії.

У матеріалах кримінального провадження зберігаються оригінальні примірники технічних носіїв інформації зафіксованої процесуальної дії, резервні копії яких зберігаються окремо.

Слідчий, прокурор з метою забезпечення оперативності кримінального провадження має право провести у режимі відео- або телефонної конференції опитування особи, яка через знаходження у віддаленому від місця проведення досудового розслідування місці, хворобу, зайнятість або з інших причин не може без зайвих труднощів вчасно прибути до слідчого, прокурора (ч. 11 ст. 232 КПК України).

За результатами опитування, проведеного у режимі відео- або телефонної конференції, слідчий, прокурор складає рапорт, у якому зазначає дату та час опитування, дані про особу опитуваного, ідентифікаційні ознаки засобу зв’язку, що використовувався опитуваним, а також обставини, які були ним повідомлені. За необхідності опитування фіксується за допомогою технічних засобів аудіо- чи відеозапису.

 

ПИТАННЯ 15. Поняття слідчих (розшукових) дій та їх система

— це частина процесуальних дій, які спрямовані на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Систему слідчих (розшукових) дій становлять:

допит (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта — статті 224-226, 232, 351-354, 356, 567 КПК України);

пред’явлення для впізнання (особи, речей та трупа — статті 228-232, 355 КПК України);

обшук (статті 234-236 КПК України);

огляд: місцевості, приміщення, речей та документів, житла чи іншого володіння особи, трупа (статті 237-238, 361 КПК України);

огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією (ст. 239 КПК України);

слідчий експеримент (ст. 240 КПК України);

освідування особи (ст. 241 КПК України);

проведення експертизи (статті 242-245 КПК України).

. 21 КПК України).

 

ПИТАННЯ 16. Класифікація слідчих (розшукових) дій

Слідчі (розшукові) дії можна класифікувати на підставі різних критеріїв:

Залежно від можливості розголошення відомостей про факт та методи проведення слідчої (розшукової) дії:

гласні та негласні.

Залежно від обсягу предмета слідчої (розшукової) дії:

основні — слідчі (розшукові) дії, що провадять у повному обсязі для дослідження предмета слідчої дії загалом — допит свідка, огляд;

додаткові — слідчі (розшукові) дії, що спрямовані на дослідження частини їхнього предмета, тобто окремих обставин, які не було з’ясовано з різних причин під час основної слідчої дії — додатковий допит свідка, додатковий огляд.

Залежно від повторюваності слідчої (розшукової) дії:

первинні — слідчі (розшукові) дії, що провадять вперше для дослідження предмета слідчої дії;

повторні — слідчі (розшукові) дії, що провадять у повному обсязі після проведення первинних слідчих дій.

Залежно від невідкладної необхідності проведення:

чи несвоєчасного проведення може бути втрата доказів, які мають значення для встановлення обставин кримінального провадження. Невідкладність проведення слідчої дії може виникнути не тільки на початковому етапі розслідування, а й у ході подальшого його провадження.

За імперативністю (обов’язковістю) проведення:

— обов’язковість слідчої (розшукової) дії може визначатись: прямою вказівкою в законі (обов’язкове призначення експертизи у випадках, визначених у ч. 2 ст. 242 КПК України), вказівками прокурора чи керівника органу досудового розслідування;

— слідчі (розшукові) дії, необхідність проведення яких визначає сам слідчий і зволікання не може суттєво вплинути на якість доказування в кримінальному провадженні.

Залежно від мети проведення слідчих (розшукових) дій розрізняють ті, що спрямовані:

на збирання доказів (допит, огляд, обшук, освідування, тощо);

перевірку доказів (слідчий експеримент, пред’явлення для впізнання тощо).

Залежно від способу одержання інформації слідчі (розшукові) дії поділяють на:

— в результаті яких одержується словесна інформація (допити);

— в результаті яких отримується інформація, що міститься в об’єктах матеріального світу (огляд, освідування, обшук);

— в результаті яких одержується інформація як словесна, так і та, що міститься в об’єктах матеріального світу (слідчий експеримент, пред’явлення для впізнання).

За своєю процесуальною формою слідчі (розшукові) дії поділяються на такі, що провадяться:

з дозволу (ухвали) слідчого судді або без нього (огляд житла чи іншого володіння особи, обшук, примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи);

за постановою прокурора і без неї (огляд трупа, пов’язаний з ексгумацією та освідування особи);

за постановою слідчого і без неї (допит, призначення експертизи);

за участю понятих і без них (пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляд трупа, в тому числі пов’язаний з ексгумацією, слідчий експеримент, освідування особи, обшук або огляд житла чи іншого володіння особи тощо).

 

ПИТАННЯ 17. Загальні вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій

Усі слідчі (розшукові) дії проводяться за наявності підстав:

— це сукупність передбачених кримінальним процесуальним законом умов, що дають право слідчому, прокурору, суду проводити ту або іншу слідчу (розшукову) дію;

— наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення мети слідчої (розшукової) дії.

України (наприклад, мета огляду — виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення).

Під час проведення слідчих (розшукових) дій слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Перед проведенням слідчої (розшукової) дії особам, які беруть у ній участь, роз’яснюються їх права і обов’язки, передбачені КПК України, а також відповідальність, встановлена законом.

за винятком невідкладних випадків, коли затримка в їх проведенні може призвести до втрати слідів кримінального правопорушення чи втечі підозрюваного.

У разі отримання під час проведення слідчої (розшукової) дії доказів, які можуть вказувати на невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, слідчий, прокурор зобов’язаний провести відповідну слідчу (розшукову) дію в повному обсязі, долучити складені процесуальні документи до матеріалів досудового розслідування та надати їх суду у випадку звернення з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.

Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.

для пред’явлення особи, трупа чи речі для впізнання, огляду трупа, в тому числі пов’язаного з ексгумацією, слідчого експерименту, освідування особи. Винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу проведення відповідної слідчої (розшукової) дії. Поняті можуть бути запрошені для участі в інших процесуальних діях, якщо слідчий, прокурор вважатиме це за доцільне.

Обшук або огляд житла чи іншого володіння особи, обшук особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Слідчі (розшукові) дії не можуть проводитися після закінчення строків досудового розслідування, крім їх проведення за дорученням суду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 333 КПК України слідчі (розшукові) або негласні слідчі (розшукові) дії, проведені з порушенням цього правила, є недійсними, а встановлені внаслідок них докази — недопустимими (ст. 223 КПК України).

 

ПИТАННЯ 18. Допит: поняття, види, процесуальний порядок проведення

(ст. 224 КПК України) — це слідча (розшукова) дія, спрямована на отримання у встановленому законом порядку показань від осіб (свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, експерта) про відомі їм обставини, що мають значення для кримінального провадження.

Види допиту:

Залежно від джерела одержання інформації:

допит свідка, потерпілого (статті 224, 225, 352, 353 КПК України);

допит підозрюваного (ст. 224 КПК України);

допит обвинуваченого (ст. 351 КПК України);

допит експерта в суді (ст. 356 КПК України);

Залежно від віку особи, яка допитується:

допит малолітньої або неповнолітньої особи (статті 226, 354 КПК України);

допит повнолітньої особи;

За формою проведення:

України);

(ст. 232 КПК України);

Місцем проведення допиту може бути:

місце проведення досудового розслідування;

інше місце за погодженням із особою, яку мають намір допитати;

судове засідання в місці розташування суду або перебування хворого свідка, потерпілого, відповідно до ч. 1 ст. 225 КПК України.

Кожний свідок допитується окремо, без присутності інших свідків.

понад 8 годин на день.

за давання завідомо неправдивих показань.

За необхідності до участі в допиті залучається перекладач.

У разі відмови підозрюваного відповідати на запитання, давати показання особа, яка проводить допит, зобов’язана його зупинити одразу після отримання такої заяви.

Під час допиту може застосовуватися фотозйомка, аудіо- та/або відеозапис.

Допитувана особа має право використовувати під час допиту власні документи і нотатки, якщо її показання пов’язані з будь-якими обчисленнями та іншими відомостями, які важко зберегти в пам’яті.

За бажанням допитуваної особи вона має право викласти свої показання власноручно. За письмовими показаннями особи їй можуть бути поставлені додаткові запитання.

Особа має право не відповідати на запитання:

кімнати тощо);

з приводу тих обставин, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею, близькими родичами чи членами її сім’ї кримінального правопорушення;

щодо службових осіб, які виконують негласні слідчі (розшукові) дії, та осіб, які конфіденційно співпрацюють із органами досудового розслідування (ст. 224 КПК України).

Види запитань, які ставляться під час допиту:

розповісти);

уточнюючі (деталізація окремих фактів);

(щоб допомогти відновити в пам’яті забуті події і факти);

контрольні (перевірка правильності інформації).

при трансляції з іншого приміщення (дистанційне досудове розслідування) у випадках:

неможливості безпосередньої участі певних осіб у досудовому провадженні за станом здоров’я або з інших поважних причин;

необхідності забезпечення безпеки осіб;

проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого;

необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності досудового розслідування;

наявності інших підстав, визначених слідчим, прокурором, слідчим суддею достатніми.

 

осіб

У ч. 9 ст. 224 КПК України передбачено, що слідчий, прокурор має право провести одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб для з’ясування причин розбіжностей у їхніх показаннях.

Мета одночасного допиту: з’ясування причин розбіжностей у показаннях раніше допитаних осіб та встановлення істини у кримінальному провадженні.

Розбіжностями у показаннях є:

протиріччя, які не дозволяють дійти до однозначної відповіді про обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні;

мають в собі протилежні оцінки зібраних у кримінальному провадженні доказів;

компрометують джерела отримання цих доказів;

мають в собі заперечності з приводу засобів отримання окремих зібраних у кримінальному провадженні доказів.

На початку одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб встановлюється, чи знають викликані особи одна одну і в яких стосунках вони перебувають між собою.

Викликаним особам по черзі пропонується дати показання про ті обставини кримінального провадження, для з’ясування яких проводиться допит, після чого слідчим, прокурором можуть бути поставленні запитання.

Особи, які беруть учать у допиті, їх захисники чи представники мають право ставити одна одній запитання, що стосуються предмета допиту.

Оголошення показань, наданих учасниками допиту на попередніх допитах, дозволяється лише після давання ними показань.

Одночасний допит двох чи більше вже допитаних осіб не може бути проведений за участю малолітнього або неповнолітнього свідка чи потерпілого разом з підозрюваним у кримінальних провадженнях щодо:

злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи;

злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

 

особи

Допит малолітньої (до 14 років) або неповнолітньої (до 18 років) особи проводиться у присутності:

законного представника;

педагога або психолога;

лікаря — за необхідності;

захисника — допит неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого.

Допит малолітньої або неповнолітньої особи не може продовжуватися

на день.

Особам, які не досягли 16-річного віку, роз’яснюється обов’язок про необхідність давання правдивих показань, не попереджуючи про кримінальну відповідальність за відмову від давання показань і за завідомо неправдиві показання.

До початку слідчої (розшукової) дії особам, які присутні під час допиту, роз’яснюється їхній обов’язок бути присутніми при допиті, законному представнику, педагогу, психологу або лікарю роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі (ч.1 ст. 227 КПК України) а також право заперечувати проти запитань (статті 226, 354, 490 КПК України).

 

ПИТАННЯ 21. Пред’явлення для впізнання: поняття, процесуальний порядок проведення

(статті 228-230 КПК України) — слідча (розшукова) дія, яка полягає у пред’явленні раніше допитаному свідку, потерпілому, підозрюваному чи обвинуваченому особи, речі або трупа з метою встановлення їх тотожності, схожості чи відмінності з об’єктом, який особа, що впізнає, сприймала раніше з огляду на обставини події, яка розслідується.

Змістом пред’явлення для впізнання є ідентифікація об’єкта. Провадиться в тому разі, коли допитуваний заявляє, що може впізнати особу, річ або труп, які він спостерігав і пам’ятає їх відмінні ознаки.

‘явлення для впізнання:

пред’явлення особи для впізнання (за зовнішнім виглядом і прикметами, сукупністю зовнішніх ознак, фотознімками, матеріалами відеозапису, голосом або ходою — ст. 228 КПК України);

пред’явлення речей для впізнання (ст. 229 КПК України);

пред’явлення трупа для впізнання (ст. 230 КПК України);

Обов’язковими умовами пред’явлення для впізнання є:

1) перед пред’явленням для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з’ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, річ, або труп, опитує про зовнішній вигляд і прикмети, а також про обставини, за яких вона їх бачила, про що складає протокол.

Якщо особа заявляє, що не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, річ або труп, проте може впізнати за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати;

забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу (річ, труп), яка повинна бути пред’явлена для впізнання, та надавати інші відомості про їх прикмети;

обов’язкова присутність не менше двох понятих, за винятком випадків застосування безперервного відеозапису ходу проведення пред’явлення для впізнання.

При пред’явленні для впізнання можуть бути залучені спеціалісти для фіксування впізнання технічними засобами, психологи, педагоги та інші спеціалісти.

особа пред’являється для впізнання разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі (труп пред’являється для впізнання один).

річ пред’являється для впізнання в числі інших однорідних речей одного виду, якості і без різких відмінностей у зовнішньому вигляді, у кількості не менше трьох.

Якщо інших однорідних речей не існує, особі, яка впізнає, пропонується пояснити, за якими ознаками вона впізнала річ, яка їй пред’являється в одному екземплярі (ч. 2 ст.229 КПК України).

якщо особа пред’являється свідку чи потерпілому, вони попереджаються перед початком пред’явлення для впізнання про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання, а свідок — ще й про відмову від давання показань;

перед тим як пред’явити особу для впізнання, їй пропонується у відсутності особи, яка впізнає, зайняти будь-яке місце серед інших осіб, які пред’являються, щоб забезпечити достовірність впізнання, виключити можливість інформування особи, яка впізнає про місце, де розташувалася особа, що пред’являється для впізнання;

за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису.

Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред’являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред’являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

Матеріали відеозапису з зображенням особи, яка підлягає впізнанню, можуть бути пред’явлені лише за умови зображення на них не менше чотирьох осіб, які повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.

проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнання;

впізнання за голосом повинно здійснюватися поза візуальним контактом між особою, що впізнає, та особами, які пред’явлені для впізнання (ч. 9 ст. 228 КПК України).

З метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіо спостереженням (частини 4, 5 ст. 228 КПК України).

Особі, яка впізнає, пропонується вказати на особу (річ), яку вона впізнає, і пояснити, за якими ознаками вона її впізнала.

Про проведення пред’явлення для впізнання складається протокол, у якому докладно зазначаються ознаки, за якими особа впізнала особу, річ чи труп, або зазначається, за сукупністю яких саме ознак особа впізнала особу, річ чи труп.

України.

 

ПИТАННЯ 22. Обшук: поняття, види та процесуальний порядок проведення

(ст. 234 КПК України) — це слідча (розшукова) дія, що полягає в примусовому обстеженні приміщення, місцевості й окремих осіб з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Мета обшуку:

виявлення та фіксація відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення;

відшукання знаряддя кримінального правопорушення;

відшукання майна, яке було здобуте у результаті вчинення кримінального правопорушення;

встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.

Обшук поділяється на такі види:

обшук житла чи іншого володіння особи;

обшук особи (особистий обшук).

розуміється будь-яке приміщення, яке знаходиться у постійному чи тимчасовому володінні особи, незалежно від його призначення і правового статусу, та пристосоване для постійного або тимчасового проживання в ньому фізичних осіб, а також всі складові частини такого приміщення.

Не є житлом приміщення, спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені за законом.

розуміються транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи (ч. 2 ст. 233 КПК України).

Обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді (ч. 2 ст. 234 КПК України). Виготовляються дві копії ухвали, які чітко позначаються як копії. Ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи з підстав, зазначених у клопотанні прокурора, слідчого, надає право проникнути до житла чи іншого володіння особи лише один раз.

До постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи слідчий, прокурор має право лише у невідкладних випадках пов’язаних із:

врятуванням життя людей;

врятуванням майна;

безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину.

У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді. Якщо прокурор відмовиться погодити клопотання слідчого про обшук або слідчий суддя відмовить у задоволенні клопотання про обшук, встановлені внаслідок такого обшуку докази є недопустимими, а отримана інформація підлягає знищенню (ч. 3 ст. 233 КПК України).

Ухвала про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи може бути виконана слідчим чи прокурором. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку.

Для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів.

Слідчий, прокурор вживає належних заходів для забезпечення присутності під час проведення обшуку осіб, чиї права та законні інтереси можуть бути обмежені або порушені.

Обшук житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

За рішенням слідчого чи прокурора може бути проведено обшук осіб, які перебувають в житлі чи іншому володінні, якщо є достатні підстави вважати, що вони переховують при собі предмети або документи, які мають значення для кримінального провадження. Обшук особи повинен бути здійснений особами тієї ж статі.

Обшук повинен відбуватися в час, коли завдається найменша шкода звичайним заняттям особи, яка ними володіє, якщо тільки слідчий, прокурор не вважатиме, що виконання такої умови може суттєво зашкодити меті обшуку.

Перед початком виконання ухвали слідчого судді особі, яка володіє житлом чи іншим володінням, а за її відсутності — іншій присутній особі повинна бути пред’явлена ухвала і надана її копія. Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце обшуку до його закінчення та вчиняти будь-які дії, що заважають проведенню обшуку. Невиконання цих вимог тягне за собою передбачену законом відповідальність.

У разі відсутності осіб у житлі чи іншому володінні копія ухвали повинна бути залишена на видному місці у житлі чи іншому володінні особи. При цьому слідчий, прокурор зобов’язаний забезпечити схоронність майна, що знаходиться у житлі чи іншому володінні особи, та неможливість доступу до нього сторонніх осіб.

Слідчий, прокурор під час проведення обшуку має право відкривати закриті приміщення, сховища, речі, якщо особа, присутня при обшуку, відмовляється їх відкрити або обшук здійснюється за відсутності осіб, зазначених у ч. 3 ст. 236 КПК України.

України).

При обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження.

Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку (ст. 236 КПК України).

Другий примірник протоколу обшуку разом із доданим до нього описом вилучених документів та тимчасово вилучених речей (за наявності) вручається особі, у якої проведено обшук, а в разі її відсутності — повнолітньому членові її сім’ї або його представникові.

При проведенні обшуку на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу вручається керівнику або представникові підприємства, установи або організації.

 

ПИТАННЯ 23. Огляд: поняття, види, процесуальний порядок проведення

(статті 237-238 КПК України) — це слідча (розшукова) дія, що полягає в безпосередньому сприйнятті властивостей і ознак матеріальних об’єктів з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів, тварин, трупа.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюється на підставі ухвали слідчого судді.

Слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді увійти до житла чи іншого володіння особи лише:

у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину (ч. 3 ст. 233 КПК України);

за добровільною згодою особи, яка ними володіє (ч. 1 ст. 233 КПК України).

Для участі в огляді може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, законний представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в огляді може запросити спеціалістів.

Огляд житла чи іншого володіння особи здійснюються з обов’язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.

Особи, у присутності яких здійснюється огляд, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу огляду.

При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов’язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування.

Слідчий, прокурор має право заборонити будь-якій особі залишити місце огляду до його закінчення та вчинювати будь-які дії, що заважають проведенню огляду.

При огляді слідчий, прокурор або за їх дорученням залучений спеціаліст має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення оглянутого місця чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження.

Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Огляд місця події — це єдина слідча (розшукова) дія, яка у невідкладних випадках може бути проведена до внесення відомостей до ЄРДР.

Огляд трупа слідчим, прокурором проводиться за обов’язкової участі судово-медичного експерта або лікаря, якщо вчасно неможливо залучити судово-медичного експерта. Огляд трупа може здійснюватися одночасно з оглядом місця події, житла чи іншого володіння особи з додержанням правил КПК України про огляд житла чи іншого володіння особи.

Слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох понятих для огляду трупа, винятками є випадки застосування безперервного відеозапису ходу його проведення.

Після огляду труп підлягає обов’язковому направленню для проведення судово-медичної експертизи для встановлення причини смерті. Труп підлягає видачі лише з письмового дозволу прокурора і тільки після проведення судово-медичної експертизи та встановлення причини смерті.

Обшук народного депутата України чи огляд його особистих речей і багажу, транспорту, жилого чи службового приміщення, а також порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ч. 3 ст. 482 КПК України).

, 294, 348, 349, 377-379, 437-444 КК України, ці повноваження виконує відповідний прокурор (ст. 615 КПК України).

 

ПИТАННЯ 24. Огляд трупа, пов’язаного з ексгумацією: поняття та процесуальний порядок проведення

(ст. 239 КПК України) — це слідча (розшукова) дія, що полягає у вийманні трупа з місця поховання з метою його огляду, судово-медичного дослідження та вилучення зразків тканин, органів або частини трупа, необхідних для проведення експертних досліджень а також речей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Огляд трупа, пов’язаного з ексгумацією здійснюється на підставі постанови прокурора. Виконання постанови покладається на службових осіб органів місцевого самоврядування.

Труп виймається з місця поховання та оглядається за присутності судово-медичного експерта та двох понятих.

Під час ексгумації можуть бути вилучені зразки тканини і органів або частини трупа, необхідні для проведення експертних досліджень та речі, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

У разі необхідності труп може бути доставлений до відповідного експертного закладу для проведення експертизи.

Після проведення ексгумації і необхідних досліджень поховання здійснюється в тому самому місці з приведенням могили в попередній стан.

Про проведення ексгумації складається протокол. Якщо при ексгумації вилучалися речі та об’єкти для досліджень, про це зазначається в протоколі. До протоколу додаються матеріали вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапису, плани і схеми, графічні зображення, відбитки та зліпки.

 

ПИТАННЯ 25. Слідчий експеримент: поняття, процесуальний порядок проведення

(ст. 240 КПК України) — слідча (розшукова) дія, що проводиться слідчим, прокурором з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

є перевірка і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий експеримент проводиться в умовах, максимально наближених до подій, при необхідності — неодноразово.

Проведення слідчого експерименту допускається за умови, що при цьому не створюється небезпека для життя і здоров’я осіб, які беруть у ньому участь, чи оточуючих, не принижуються їхні честь і гідність, не завдається шкода.

Слідчий експеримент, що проводиться в житлі чи іншому володінні особи, здійснюється лише за добровільною згодою особи, яка ними володіє, або на підставі ухвали слідчого судді за клопотанням слідчого, погодженого з прокурором, або прокурора.

Під час проведення слідчого експерименту забезпечується участь понятих, а при необхідності — спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника.

Під час проведення слідчого експерименту можуть проводитись вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складатися плани і схеми, виготовлятися графічні зображення, відбитки та зліпки, які додаються до протоколу.

Про проведення слідчого експерименту слідчий, прокурор складає протокол, де докладно викладаються умови і результати слідчого експерименту.

 

ПИТАННЯ 26. Освідування особи: поняття, процесуальний порядок проведення

(ст. 241 КПК України) — це слідча (розшукова) дія, яка проводиться слідчим або прокурором щодо підозрюваного, свідка чи потерпілого для виявлення на їхньому тілі слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет, якщо для цього не потрібно проводити судово-медичну експертизу.

носа, вух тощо); кольорові аномалії, сліди колишньої хвороби, тілесні нарости, шрами, татуювання, викривлення хребта, горб, родимки, бородавки тощо.

Освідування здійснюється на підставі постанови прокурора та, за необхідності, за участю судово-медичного експерта або лікаря.

Під час освідування слідчий, прокурор зобов’язаний запросити не менше двох понятих, за винятком застосування безперервного відеозапису ходу його проведення.

Освідування, яке супроводжується оголенням освідуваної особи, здійснюється особами тієї ж статі, за винятком його проведення лікарем і за згодою особи, яка освідується.

Слідчий, прокурор не вправі бути присутнім при освідуванні особи іншої статі, коли це пов’язано з необхідністю оголювати особу, що підлягає освідуванню (ч. 2 ст. 241 КПК України).

Перед початком освідування особі, яка підлягає освідуванню, пред’являється постанова прокурора. Після цього особі пропонується добровільно пройти освідування, а в разі її відмови освідування проводиться примусово.

При освідуванні не допускаються дії, які принижують честь і гідність особи або небезпечні для її здоров’я. За необхідності здійснюється фіксування наявності чи відсутності на тілі особи, яка підлягає освідуванню, слідів кримінального правопорушення або особливих прикмет шляхом фотографування, відеозапису чи інших технічних засобів. Зображення, демонстрація яких може розглядатись як образлива для освідуваної особи, зберігаються в опечатаному вигляді і можуть надаватися лише суду під час судового розгляду.

Про проведення освідування складається протокол. Особі, освідування якої проводилося примусово, надається копія протоколу освідування.

 

ПИТАННЯ 27. Підстави проведення експертизи та порядок залучення експерта

знання експерта в певній галузі науки, техніки, іншої сфери людської діяльності, набуті ним унаслідок професійної підготовки та досвіду роботи.

Процесуальними видами експертиз є — первинні, додаткові, повторні, комісійні та комплексні експертизи.

є експертиза, коли об’єкт досліджується вперше.

— експертиза, що проводиться у разі, якщо первинна експертиза буде визнана неповною, а тому виникає необхідність провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи. Проведення додаткової експертизи доручається тому самому або іншому експертові.

чи таким, що суперечить іншим матеріалам провадження або викликає сумніви в його правильності. Під час проведення повторної експертизи досліджуються ті самі об’єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

Проведення повторної експертизи доручається іншому експертові або іншим експертам.

— експертиза, яка проводиться двома чи більшою кількістю експертів, що мають кваліфікацію судового експерта за однією експертною спеціалізацією (фахівцями в одній галузі знань).

— експертиза, що проводиться із застосуванням спеціальних знань різних галузей науки, техніки або інших спеціальних знань (різних напрямів у межах однієї галузі знань) для вирішення одного спільного (інтеграційного) завдання (питання).

Не допускається проведення експертизи для з’ясування питань права (ч. 1 ст. 242 КПК України).

Слідчий або прокурор зобов’язаний звернутися до експерта для проведення експертизи щодо:

встановлення причин смерті;

встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень;

визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності;

встановлення віку особи, якщо це необхідно для вирішення питання про можливість притягнення її до кримінальної відповідальності, а іншим способом неможливо отримати ці відомості;

встановлення статевої зрілості потерпілої особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК України;

визначення розміру матеріальних збитків, шкоди немайнового характеру, шкоди довкіллю, заподіяної кримінальним правопорушенням (ч. 2 ст. 242 КПК України).

примусове залучення особи для проведення медичної або психіатричної експертизи, що здійснюється за ухвалою слідчого судді, суду (ч. 3 ст. 242 КПК України).

Експерта може залучити:

сторона обвинувачення — за наявності підстав для проведення експертизи, у тому числі за клопотанням сторони захисту чи потерпілого;

сторона захисту — на договірних умовах для проведення експертизи, у тому числі обов’язкової;

слідчий суддя — за клопотанням сторони захисту у випадках та в порядку, передбачених ст. 244 КПК України.

— це слідча (розшукова) дія, що проводиться слідчим суддею, судом або стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи, з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.

— це об’єкти, які відображають властивості або особливості людини, тварини, трупа, предмета, матеріалу або речовини, а також інші зразки, необхідні стороні кримінального провадження або суду для призначення судової експертизи, а експерту — для проведення досліджень і наданні висновку.

У разі необхідності отримання зразків для проведення експертизи вони відбираються:

стороною кримінального провадження, яка звернулася за проведенням експертизи

слідчим суддею, до якого звернулася із клопотанням сторона кримінального провадження;

судом або за його дорученням залученим спеціалістом.

України).

здійснюється за правилами проведення освідування особи (ст. 241 КПК України).

У разі відмови особи добровільно надати біологічні зразки слідчий суддя, суд за клопотанням сторони кримінального провадження, що розглядається в порядку, передбаченому статтями 160-166 КПК України, має право дозволити слідчому, прокурору (або зобов’язати їх, якщо клопотання було подано стороною захисту) здійснити відбирання біологічних зразків примусово.

ПИТАННЯ 28. Негласні слідчі (розшукові) дії: поняття та види

— це різновид слідчих (розшукових) дій, відомості про факт та методи проведення яких не підлягають розголошенню, за винятком випадків, передбачених КПК України (ч. 1 ст. 246 КПК України).

До негласних слідчих (розшукових) відносяться:

Втручання у приватне спілкування:

особи (ст. 260 КПК України);

накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України);

огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України);

зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України);

зняття інформації з електронних інформаційних систем (ст. 264 КПК України).

Інші види негласних слідчих (розшукових) заходів:

обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України);

України);

спостереження за особою, річчю або місцем (ст. 269 КПК України);

КПК України);

місця (ст. 270 КПК України);

контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України);

виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України);

негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України).

Також негласні слідчі (розшукові) дії можна поділити на:

1. Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів:

місця (ст. 270 КПК України);

контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України);

виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України);

негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження (ст. 274 КПК України);

особи (ст. 260 КПК України);

накладення арешту на кореспонденцію (ст. 261 КПК України);

огляд і виїмка кореспонденції (ст. 262 КПК України);

зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж (ст. 263 КПК України);

зняття інформації з електронних інформаційних систем без відома її власника, володільця або утримувача (ст. 264 КПК України);

обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи (ст. 267 КПК України);

спостереження за особою в публічно доступних місцях (ст. 269 КПК України);

КПК України)

2. Негласні слідчі (розшукові) дії, які проводяться незалежно від тяжкості злочину:

зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем чи не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту (ч.2 ст. 264 КПК України);

установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу (ст. 268 КПК України).

 

ПИТАННЯ 29. Загальні вимоги до проведення негласних слідчих (розшукових) дій

Негласні слідчі (розшукові) дії проводяться у випадках:

якщо відомості про злочин та особу, яка його вчинила, неможливо отримати в інший спосіб;

виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Рішення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій приймає:

КПК України);

— зняття інформації з електронних інформаційних систем або її частини, доступ до яких не обмежується її власником, володільцем або утримувачем чи не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту (ч.2 ст. 264 КПК України);

— виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України);

— контроль за вчиненням злочину (ст. 271 КПК України), виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації (ст. 272 КПК України).

Слідчий зобов’язаний повідомити прокурора про прийняття рішення щодо проведення певних негласних слідчих (розшукових) дій та отримані результати. Прокурор має право заборонити проведення або припинити подальше проведення негласних слідчих (розшукових) дій (ч.3 ст. 246 КПК України).

Прокурор, слідчий за погодженням з прокурором зобов’язані звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у передбачених законом випадках (ч. 2 ст. 246 КПК України).

з моменту його отримання.

Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання.

Строк дії ухвали слідчого судді про дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не може перевищувати два місяці (ч.1 ст. 249 КПК України).

Постановлення слідчим суддею ухвали про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії не перешкоджає повторному зверненню з новим клопотанням про надання такого дозволу (ст. 248 КПК України).

може бути продовжений:

до 18 місяців;

до 6 місяців;

до 12 місяців;

до 18 місяців;

слідчим суддею — загальний строк, протягом якого в одному кримінальному провадженні може тривати проведення негласної слідчої (розшукової) дії, не може перевищувати максимальні строки досудового розслідування.

У разі якщо така негласна слідча (розшукова) дія проводиться з метою встановлення місцезнаходження особи, яка переховується від органів досудового розслідування, слідчого судді чи суду, та оголошена в розшук, вона може тривати до встановлення місцезнаходження розшукуваної особи.

слідчий, який здійснює досудове розслідування злочину, або за його дорученням — уповноважені оперативні підрозділи Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної пенітенціарної служби України, органів Державної прикордонної служби України. За рішенням слідчого чи прокурора до проведення негласних слідчих (розшукових) дій можуть залучатися також інші особи.

У виняткових невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та запобіганням вчиненню тяжкого або особливо тяжкого злочину, передбаченого розділами І, ІІ, VI, VII (статті 201 та 209), IX, XIII, XIV, XV, XVII Особливої частини КК України, негласна слідча (розшукова) дія може бути розпочата до постановлення ухвали слідчого судді, за рішенням слідчого, узгодженого з прокурором, або прокурора. У такому випадку прокурор зобов’язаний невідкладно після початку такої негласної слідчої (розшукової) дії звернутися з відповідним клопотанням до слідчого судді.

Виконання будь-яких дій з проведення негласної слідчої (розшукової) дії повинно бути негайно припинено, якщо слідчий суддя постановить ухвалу про відмову в наданні дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії. Отримана внаслідок такої негласної слідчої (розшукової) дії інформація повинна бути знищена (ст. 250 КПК України).

Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції та застосування інших заходів, в тому числі негласних слідчих дій, що відповідно до закону обмежують права і свободи народного депутата України, допускаються лише у разі, якщо Верховною Радою України надано згоду на притягнення його до кримінальної відповідальності, якщо іншими способами одержати інформацію неможливо (ч.3 ст. 482 КПК України).

України).

 

особи

(ст. 260 КПК України) — є різновидом втручання у приватне спілкування особи, яке проводиться негласно (без її відома), шляхом фіксації та обробки із використанням технічних засобів, якщо є достатні підстави вважати, що розмови цієї особи або інші звуки, рухи, дії, пов’язані з її діяльністю або місцем перебування тощо, можуть містити відомості, які мають значення для досудового розслідування

Проводиться на підставі ухвали слідчого судді та виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Строки проведення:

2 місяці;

— із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину).

 

ПИТАННЯ 31. Накладення арешту на кореспонденцію

(ст. 261 КПК України) — полягає в забороні установам зв’язку та фінансовим установам вручення кореспонденції адресату (без його відома), якщо під час досудового розслідування є достатні підстави вважати, що поштово-телеграфна кореспонденція певної особи іншим особам або інших осіб їй може містити відомості про обставини, які мають значення для досудового розслідування, або речі і документи, що мають істотне значення для досудового розслідування.

листи усіх видів, бандеролі, посилки, поштові контейнери, перекази, телеграми, інші матеріальні носії передання інформації між особами (ч.4 ст. 261 КПК України).

Проводиться на підставі ухвали слідчого судді та виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Строки проведення визначаються в ухвалі слідчого судді. Після закінчення строку, накладений на кореспонденцію арешт — скасовується.

Накладення арешту на кореспонденцію надає право слідчому здійснювати огляд і виїмку цієї кореспонденції (ч.3 ст. 261 КПК України).

 

Огляд і виїмка кореспонденції

(ст. 262 КПК України) — полягає в негласному відкритті й огляді затриманої кореспонденції, на яку накладено арешт, її виїмці або знятті копії чи отриманні зразків, нанесенні на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнанні їх технічними засобами контролю, заміні речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.

Проводиться на підставі ухвали слідчого судді та виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Огляд затриманої кореспонденції проводиться в установі зв’язку, якій доручено здійснювати контроль і затримувати цю кореспонденцію, за участю представника цієї установи, а за необхідності — за участю спеціаліста. У присутності зазначених осіб слідчий вирішує питання про відкриття і оглядає затриману кореспонденцію.

Строки проведення визначаються в ухвалі слідчого судді. Після закінчення строку, накладений на кореспонденцію арешт — скасовується.

При виявленні в кореспонденції речей (у тому числі речовин), документів, що мають значення для певного досудового розслідування, слідчий у межах, визначених ухвалою слідчого судді, здійснює виїмку відповідної кореспонденції або обмежується зняттям копій чи отриманням зразків з відповідних відправлень. Зняття копій чи отримання зразків здійснюється з метою збереження конфіденційності накладення арешту на кореспонденцію. У разі необхідності особою, яка проводить огляд поштово- телеграфної кореспонденції, може бути прийняте рішення про нанесення на виявлені речі і документи спеціальних позначок, обладнання їх технічними засобами контролю, заміну речей і речовин, що становлять загрозу для оточуючих чи заборонені у вільному обігу, на їх безпечні аналоги.

 

ПИТАННЯ 33. Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж

(ст. 263 КПК України) — є різновидом втручання у приватне спілкування, яке проводиться без відома осіб, шляхом відбору та фіксації змісту інформації, яка має значення для досудового розслідування, а також одержанні, перетворенні і фіксації різних видів сигналів, що передаються каналами зв’язку із застосуванням відповідних технічних засобів спостереження.

— мережі, що забезпечують передавання знаків, сигналів, письмового тексту, зображень та звуків або повідомлень будь-якого виду між підключеними до неї телекомунікаційними мережами доступу.

Види зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж:

факсимільний зв’язок, модемний зв’язок тощо), які передаються телефонним каналом зв’язку, що контролюється;

— полягає в негласному одержанні, перетворенні і фіксації із застосуванням технічних засобів, у тому числі встановлених на транспортних телекомунікаційних мережах, у відповідній формі різних видів сигналів, які передаються каналами зв’язку мережі Інтернет, інших мереж передачі даних, що контролюються.

Проводиться на підставі ухвали слідчого судді та виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж покладається на уповноважені підрозділи органів Національної поліції та органів безпеки.

 

ПИТАННЯ 34. Зняття інформації з електронних інформаційних систем

(ст. 264 КПК України) — пошук, виявлення і фіксація відомостей, що містяться в електронній інформаційній системі або їх частин, доступ до електронної інформаційної системи або її частини, а також отримання таких відомостей без відома її власника, володільця або утримувача, якщо є відомості про наявність інформації в електронній інформаційній системі або її частині, що має значення для певного досудового розслідування.

— організаційно-технічна система, в якій реалізується технологія обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів.

Підстава проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем:

Ухвала слідчого судді (із зазначенням ідентифікаційних ознак електронної інформаційної системи, в якій може здійснюватися втручання у приватне спілкування);

Рішення слідчого, прокурора — якщо доступ до електронних інформаційних систем або її частини:

не обмежується її власником, володільцем або утримувачем;

не пов’язаний з подоланням системи логічного захисту (ч.2 ст. 264 КПК України).

Проводиться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Способи проведення зняття інформації з електронних інформаційних систем:

безпосередній фізичний доступ фахівцями уповноважених правоохоронних органів;

програмне проникнення.

 

ПИТАННЯ 35. Обстеження публічно недоступних місць, житла чи іншого володіння особи

метою:

виявлення і фіксації слідів злочину,

проведення огляду,

виявлення документів, речей, що мають значення для досудового розслідування,

виготовлення копій чи їх зразків,

виявлення осіб, які розшукуються,

або з іншою метою для досягнення цілей кримінального провадження.

— місце, до якого неможливо увійти або в якому неможливо перебувати на правових підставах без отримання на це згоди власника, користувача або уповноважених ними осіб.

Приміщення, які спеціально призначені для утримання осіб, права яких обмежені відповідно до закону (приміщення з примусового утримання осіб у зв’язку з відбуттям покарання, затримання, взяттям під варту тощо) є публічно доступними місцями.

Проводиться на підставі ухвали слідчого судді та виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

 

ПИТАННЯ 36. Установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу

пристроїв, активованих у мережах операторів рухомого (мобільного) зв’язку, без розкриття змісту повідомлень, що передаються, якщо в результаті його проведення можна встановити обставини, які мають значення для кримінального провадження.

;

, під час якого кінцеве обладнання хоча б одного із споживачів може вільно переміщатися в межах усіх пунктів закінчення телекомунікаційної мережі, зберігаючи єдиний унікальний ідентифікаційний номер мобільної станції;

Випромінювальний пристрій — технічний пристрій, що використовується для виробничих, наукових, медичних, побутових потреб, за винятком потреб радіозв’язку, який випромінює електромагнітну енергію в навколишній простір і який не є радіоелектронним засобом.

Підстава проведення установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу:

ухвала слідчого судді;

рішення слідчого, узгодженого з прокурором або прокурора — до постановлення ухвали слідчого судді у виняткових невідкладних випадках, визначених ст. 250 КПК України.

Проводиться установлення місцезнаходження радіоелектронного засобу незалежно від тяжкості злочину.

 

ПИТАННЯ 37. Спостереження за особою в публічно доступних місцях

(ст. 269 КПК України) — це візуальне спостереження у тому числі із використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження з метою пошуку, фіксації і перевірки під час досудового розслідування тяжкого або особливо тяжкого злочину відомостей про особу та її поведінку або тих, з ким ця особа контактує, або певної речі чи місця у публічно доступних місцях.

Підстава проведення спостереження за особою в публічно доступних місцях:

ухвала слідчого судді;

рішення слідчого, узгодженого з прокурором або прокурора — до постановлення ухвали слідчого судді у виняткових невідкладних випадках, визначених ст. 250 КПК України.

Проводиться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

 

ПИТАННЯ 38. Моніторинг банківських рахунків

КПК України) здійснюється за наявності обґрунтованої підозри, що особа здійснює злочинні дії з використанням банківського рахунку, або з метою розшуку чи ідентифікації майна, що підлягає конфіскації або спеціальній конфіскації.

Проводиться виключно у кримінальних провадженнях:

щодо тяжких або особливо тяжких злочинів;

віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Підстава проведення — ухвала слідчого судді, в якій:

повідомляє керівника банківської установи про обов’язок нерозголошення інформації про проведення цієї слідчої дії і про відповідну кримінальну відповідальність;

— зобов’язує банк надавати Національному антикорупційному бюро України в поточному режимі інформацію до виконання відповідної операції, що здійснюються на одному або декількох банківських рахунках, а у разі неможливості — негайно після її виконання.

 

місця

(ст. 270 КПК України) — здійсненні прихованої фіксації відомостей за допомогою аудіо-, відеозапису всередині публічно доступних місць, без відома їх власника, володільця або присутніх у цьому місці осіб, за наявності відомостей про те, що розмови і поведінка осіб у цьому місці, а також інші події, що там відбуваються, можуть містити інформацію, яка має значення для кримінального провадження.

Проводиться на підставі ухвали слідчого судді та виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

 

ПИТАННЯ 40. Контроль за вчиненням злочину

(ст. 271 КПК України) — здійснюється у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин, та проводиться в таких формах:

контрольована поставка;

контрольована та оперативна закупка;

спеціальний слідчий експеримент;

імітування обстановки злочину.

полягає в організації і здійсненні слідчим та оперативним підрозділом контролю за переміщенням (перевезенням, пересиланням, передачею, ввезенням, вивезенням з України чи транзитним переміщенням її територією) товарів, предметів і речовин, у тому числі заборонених до обігу, з метою виявлення ознак злочину та фіксації фактичних даних про протиправні діяння осіб, відповідальність за які передбачена КК України.

полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, який перебуває у вільному обігу, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила.

полягає в імітації придбання або отримання, у тому числі безоплатного, у фізичних та юридичних осіб незалежно від форм власності товару, обіг якого обмежений чи заборонений чинним законодавством, з метою викриття і документування факту вчинення злочину та особи, яка його вчинила.

полягає у створенні слідчим та оперативним підрозділом відповідних умов в обстановці, максимально наближеній до реальної, з метою перевірки дійсних намірів певної особи, у діях якої вбачаються ознаки тяжкого чи особливо тяжкого злочину, спостереження за її поведінкою та прийняттям нею рішень щодо вчинення злочину.

у оточуючих уяву про вчинення реального злочину, з метою його запобігання та викриття відомої чи невідомої особи (осіб), яка планувала чи замовляла його вчинення.

Проводиться на підставі рішення прокурора та виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

 

ПИТАННЯ 41. Виконання спеціального завдання з розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації

України) — полягає в організації слідчим і оперативним підрозділом введення уповноваженої ними особи, яка відповідно до закону виконує спеціальне завдання, в організовану групу чи злочинну організацію під легендою прикриття для отримання речей і документів, відомостей про її структуру, способи і методи злочинної діяльності, які мають значення для розслідування злочину або злочинів, які вчиняються цими групами.

Проводиться виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.

Підстава проведення спостереження за особою в публічно доступних місцях:

постанова слідчого, погоджена з керівником органу досудового розслідування;

постанова прокурора.

 

ПИТАННЯ 42. Негласне отримання зразків, необхідних для порівняльного дослідження

(ст. 274 КПК України) — отримання без відома власника чи володільця зразків матеріалів, сировини, виробів тощо, у тому числі в публічно недоступних місцях, для порівняльного дослідження лише у випадку, якщо їх отримання неможливе без завдання значної шкоди для кримінального провадження.

Проводиться на підставі ухвали слідчого судді та виключно у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.


About Author: